Напевно, багато хто вже чули про те, що громадяни, які не бажають орати на дядька, можуть звернутися в центр зайнятості і там отримати маленькі підйомні на бізнес — 60 тисяч (хто не чув — див. тут написано докладно). Я збираюся в наступаючому році реєструватися як ПІДПРИЄМЕЦЬ, так що потихеньку з’ясовую інформацію.

Сьогодні спілкувався в асьці з одним хлопцем, який вирішив отримати ці 60 штук. Справу було вже давненько, але навряд чи з тих пір щось змінилося. Якщо коротко, то ці підйомні того не варті.

Ну а якщо детально, то:

  • Хлопцеві довелося відсидіти величезну чергу, щоб стати на облік як безробітному.
  • Потім його довго ганяли по кабінетах, намагаючись знайти відповідального за підтримку ІП (програми самозайнятості) чиновкика.
  • Потім він два рази переписував заяву.
  • Потім йому сказали — іди додому, чекай, зателефонуємо.
  • Ну, це все ще більш-менш нормально. Приколи починаються далі. Через пару неделек набралася група таких як він, і їх почали вчити бізнесу. А чо, справа хороша. Звичайно гарний, тільки вчили їх такі ж чиновники, які читали з папірця лекції з підручника по економіці двадцятирічної давності. Не ходити на курси було не можна — інакше грошей не дають.

    Закінчилось все це “захистом” бізнес-проекту — тобто майбутні підприємці виступали перед важливо надувающими щоки чиновниками. Та ще сценка була, деякі проекти були забраковані — і на думку учасників курсів, далеко не найгірші. Кращим був визнаний мегагениальный проект щось на кшталт “купити за 150 тисяч деревообробний верстат і найняти 2 людина робити вагонку”.

    Але свої гроші хлопець зрештою отримав. Не так давно звітував у їх витрачанні — окрема пісня.

    Загалом, на вибивання денюжек від держави пішло стільки часу, що нещасні 60 штук простіше було заробити, розвантажуючи вагони або тупо зробивши кілька сайтів на замовлення.

    Такі справи.