Бенчмаркінг є досить новим словом в бізнес-колах країн СНД. Спочатку у багатьох складалося враження, що це поняття характеризує промислову розвідку, але насправді є деякі суттєві відмінності, які відрізняють ці два процеси. Бенчмаркінг – це вивчення чужого досвіду, що дозволяє вибрати для себе еталон для подальшого ведення бізнесу і вберегти себе від проб і помилок.
Цей метод ведення бізнесу був розроблений ще в 1972 році, але цілеспрямовано його стали використовувати тільки в кінці 80-х років. Якщо говорити просто, то бенчмаркінг – це пошук іншої компанії або іншого бізнесу, який відрізняється від інших успішністю. Тільки після цього можна починати шукати відповідь на питання про те, як же поліпшити стан справ своєї фірми. Саме тому завдання тут ставляться в залежності не від реальних результатів, а від показників конкурентів і компанії-еталона.
Причини популярності бенчмаркінгу в світі
В даний час практично на кожному ринку існує жорстка конкуренція, яка не дозволяє вести бізнес лише так, як хочеться, а змушує озиратися на конкурентів. Тут немає можливості відволіктися ні на хвилину, адже як тільки фірма «втратить хватку», її швидко витіснять з ринку. Правильний аналіз дій конкурентів дозволяє використовувати найбільш успішні методи для поліпшення показників діяльності своєї компанії, тому бенчмаркінгом займаються практично всі.
Основні етапи
Фахівці виділяють 5 основних етапів бенчмаркінгу:
- Визначення тих галузей діяльності та функцій, які вимагають оптимізації всередині компанії;
- Пошук і вибір найкращих компаній у цій сфері діяльності;
- Аналіз показників власної компанії;
- Аналіз діяльності сторонніх організацій;
- Порівняння отриманої інформації та використання результатів для поліпшення своїх показників.
Недоліки методу
Бенчмаркінг особливо поширений в країнах Європи та Америці, тоді як в країнах СНД поки ще не всі компанії готові повною мірою користуватися цим методом.
Причиною цього є як раз те, що багато директорів компаній і менеджери, відповідальні за їх розвиток, вважають, що прикладом іноземних фірм користуватися не можна. Це, на їхню думку, пов’язано з тим, що реалії ведення бізнесу для іноземних компаній значно відрізняються від наших сучасних реалій ведення малого та середнього бізнесу. А брати приклади з вітчизняних компаній можна далеко не завжди, так як рідко яка з них може похвалитися фінансовою стабільністю і високою «виживаності» навіть в умовах кризи.
Крім того, необхідно розуміти, що ніхто не буде ділитися інформацією просто так, тому для того, щоб щось отримати, потрібно і чим поділитися. А за умови, що в багатьох організаціях панує «чорна бухгалтерія» (ухил від сплати податків, не оформлені офіційно співробітники, навіть іноді контрабанда), ніхто не хоче відкривати свої правила ведення бізнесу.
