Взагалі-то ясно, як. Скажіть зупинив вас даішнику все, що ви про нього думаєте (відверто) — і життя одразу зміниться. Ну, якщо не допоможе, можна перейти до більш активних дій, як то: биття морди шефові, дискусія з п’яними фанатами «Спартака» і так далі.
А тепер серйозно.
Вся проблема в тому, що наша так звана рутина — це зазвичай нормальні, необхідні, а часто — і рушійні нас вперед дії. Рутинні, обов’язкові, щоденні дії — це життя і від неї нікуди не піти. Можна трохи схитрувати.
Те, що я визначив для себе підходить здебільшого не до побутової рутини, а до застою і нудьги в справах, бізнесі. Якщо коротко, то «секрет» такий: потрібно по можливості займатися протягом дня (краще — тижні) тільки одним проектом. Навіть якщо це дещо знижує ефективність наших дій.
Інакше зусилля занадто розпорошуються, а результати в кожній області дуже малі і різношерсті. Тому значно більше морального задоволення і різноманітності в житті приносить ідея «кинути всі сили на один проект і потім милуватися результатом».
Під проектом може розумітися все що завгодно: починаючи від відкриття нового бізнесу, залучення великого (VIP) клієнта в існуючу фірму і закінчуючи класичними заходами по покращенню життя начебто вивчення англійської мови або схуднення.
Тут, звичайно ж, є безліч «але». Перше і найсуттєвіше — життя ніколи не дасть повністю зосередитися на одній справі. Що робити? Головне — не втрачати настрій, тобто не давати дрібницям збити з шляху. Це цілком можливо.
Друге заперечення полягає в тому, що рутинні справи це теж розвиток, теж рух вперед. І якщо від них відмовитися (або просто відкласти) — це може підкосити нашу ефективність і успіх в цілому. Ліки в даному випадку, на мій погляд, одна: потрібно переводити такі важливі справи звички, щоб вони виконувалися «автоматично», без зусиль з нашого боку.
Адже Нам не заважає жити те, що вранці ми чистимо зуби? А адже це теж рутина, ще якась (робимо чи не все життя!). А не заважає якраз тому, що це звична дія, що не потребує моральних зусиль і модного нині «мотивації».
