Індустрія штучного інтелекту (ШІ) у Сан-Франциско далека від стереотипного уявлення про еліту Кремнієвої долини. Багато з його рушійних сил, як-от 24-річний Маршалл Кулз, живуть скромно, діляться квартирами та уникають розкоші, тихо створюючи технології, які можуть змінити майбутнє роботи.
Покоління, яке кує майбутнє
Кулз, співзасновник стартапу зі штучним інтелектом, представляє хвилю молодих професіоналів, які зосереджені на використанні штучного інтелекту для оптимізації офісної роботи — завдання, яке за іронією долі може призвести до втрати роботи. Ця реальність відкрито обговорюється в технічних колах Сан-Франциско, від модних барів, таких як Céleste та Roaming Goat, до автономних автомобілів Waymo, що їздять пагорбами міста.
Атмосфера нагадує Каліфорнійську золоту лихоманку 1849 року, за винятком того, що штучний інтелект генерує багатство з безпрецедентною швидкістю. Різниця полягає в тому, що це нове «золото» не видобувають із землі; воно закодовано в реальність, і його вплив може бути набагато руйнівнішим за будь-який історичний бум.
Контраст із ранніми комп’ютерними технологіями
Сучасна одержимість штучним інтелектом різко контрастує з ранніми днями розвитку комп’ютерів. Коли в 1992 році був випущений альбом Сада «Love Deluxe» — за часів до появи смартфонів — ідея маркетингових алгоритмів як «розумних» істот була немислимою. Кулз, як і багато хто з його покоління, народився у світі, де передові обчислення невіддільні від людської уяви.
Цей розрив між поколіннями підкреслює важливу зміну: штучний інтелект більше не є просто технологією; це новий світогляд, у якому машини все більше сприймаються як розумні агенти. Таке сприйняття підживлює як ентузіазм, так і занепокоєння, особливо в умовах, коли автоматизація на основі штучного інтелекту стає все більш поширеною.
Поточний бум штучного інтелекту змінює не лише ринок праці, але й саме визначення роботи та цінності. Ця тенденція потребує уваги, враховуючи її потенціал загострювати існуючу нерівність і прискорювати темпи технологічного прогресу.
